Ганс Крістіа́н Ерсте́д (дан. Ørsted; *14 серпня 1777—†9 березня 1851) — данський вчений-фізик, дослідник електромагнетизму і хімік. У 1820 році відкрив зв'язок між електричним та магнітним полем, помітивши дію електричного струму на магнітну стрілку.

Перебував під впливом філософії Іммануїла Канта.

Ганс Крістіан Ерстед закінчив Копенгагенський університет (1797). З 1800 ад'юнкт, з 1806 професор Копенгагенського університету. З 1815 неодмінний секретар Данського королівського товариства. З 1829 одночасно директор організованої за його ініціативою Політехнічної школи в Копенгагені. Керував створеним ним товариством з поширення природничонаукових знань (1824). Основні праці з фізики, хімії, філософії. Найважливіша наукова заслуга Ерстеда — встановлення зв'язку між електричними і магнітними явищами в дослідах по відхиленню магнітної стрілки під дією провідника із струмом. Повідомлення про ці досліди, опубліковане в 1820, викликало велике число досліджень, які у результаті привели до створення електродинаміки і електротехніки. Ерстед вивчав також стисливість рідин, використовуючи винайдений (1822) ним п'єзометр. Він першим (1825) отримав відносно чистий алюміній.

Ерстед - почесний член Петербурзької академії наук (з 1830). На його честь названа одиниця напруженості магнітного поля - ерстед.

Навчання в Копенгагенському університеті

Університет в столиці Данії Копенгагені був заснований ще в 1478 р., але його загальноовітній рівень був ще досить низьким. Достаточньо сказати, що з початку XVIII століття кафедра фізики в ньому була ліквидована з цілью підсилити курс богослів'я.

В 1794 р. (17 років) Ерстед в якості абітурєнта виїзджає в Копенгаген і цілий рік готується до екзаменів, які пізніше успішно витримав. Його брат послідував за ним в Копенгаген і вивчав там юриспруденцію. Під час навчання Ерстед займається практично всіма можливими дисциплінами. За ессе «Межі поезії і прози» йому була присуджена Золота медаль університету.

Він надавав первагу різносторонності професіоналізму. Наступна його робота, також високо оцінена, була присвящена властивостям лугів, а блискуче захищена дисертація, за яку він в1798р. (лише закінчив начання) одержав степінь доктора філософії, була присвящена медицині. За іншою версією, степінь доктора філософії він (без захисту) одержав за свою першу опублікову працю «Метафізичні основи природознавства Канта».

По завершенню 3-літнього навчання в університеті Ерстед одержав звання фармацевта вищого ступеня. Фізику і хімію, фундаментальні предмети для природничих наук, викладали в університетеі за сумісництвом професор медицини.

Випускник-фармацевт влаштовується тимчасовим управляючим однієї із столичних аптек, але бажання займатися викладацькою роботою приводить його до посади адюнкта(наймолодша вчена посада в академіях та вузах; помічник академіка або професора) при університеті. Йому доручають читання двох лекцій в неділю без оплати праці. Отже, він вимушений був продовжувати працювати в аптеці. Ця робота хоча й відволікала від науки, але дозволяла використовувати обладнання аптеки в якості дослідницької лабораторії. Старання адюнкта були зауважені начальством і він був згодом напралений в закордонне відрядження для підвищення наукової кваліфікації. Спочатку Німеччина, де відбулася зустріч відрядженного вченого з людиною, талант і розум якого здійснив глибокий вплив на його наукові інтереси. Мова йде про «геніального фантазера» і неординарного фізика і хіміка Йоганні Вільгельмі Ріттері, принципіальному прибічнику натурфілософії Шеллінга, ідеї яка полягала в тому, що буцім-то всі сили в природі виникають із одних и тих же джерел. Ці положення і зацікавили Ерстеда. Ось що він писав: «Моє тверде переконання, що велика фундаментальна єдність пронизує природу. Після того як ми переконалися в цьому, подвійно необхідно звернути нашу увагу на різноплановість світу, де ця істина знайде своє єдине підтвердження. Якщо ми не зробимо цього, єдність сама по собі стає безплідною і пустим роздумом, що веде до неправильних поглядам».

Пізніше Париж, де він слухає лекції вчених першої величини — фізика Шарля, хімика Бертолле,природознавця Кюв'є. Велике враження на молодого вченого здійснили студенські лабораторії Парижської політехнічної школи — тоді в Данії таких не було. І ось його висновок: «Сухі лекції без дослідів, які читають в Берліні, не подобаються мені. Всі успіхи науки повинні розпочинатися з експериментів».

В 1804 р. Ерстед повертається в Данію. Але з роботою в університеті у нього щось не виходить. Він не може розраховувати на державну оплачувану посаду. Однак після того як Ерстеду було доручено слідкувати за колекцією фізичних і хімічних приладів, що належали королю, він вже зміг читати приватні лекції з фізики і хімії.

«Мої лекції по хімії, — писав лектор-початківць, — притягують стільки слухачів, що не всі можуть поміститися в аудиторії». Власне цими лекціями Ерстед доказав адміністрації університету своє право на оплачувану штатну посаду. В 1806 р. він стає професором фізики, в функції якого входила зобов'язаність екзаменувати кандидатів з філософії, а також викладати фізику та хімію студентам-медикам і фармацевтам. «Від сьогодні, — писав вже штатний професор, — я одержав привілею заснувати фізичну школу в Данії, для якої я сподіваюсь знайти серед молодих студентів багато талантливих людей». Після цього призначення фізика була визнана повноцінною дисциплиною в Копенгагенському університеті. І через сто років один із вихованців цього університета Нільс Бор (1885—1962) стане одним із творців сучасної квантової фізики.

В 1812 Ерстед знову виїзджає за кордон — в Берлін і Париж. І там він пише роботу «Дослідження ідентичності електричних і хімічних сил». Ця робота свідчить про те, що автор продовжує керуватися своєю філософською концепцією. З 1815р. Ерстед — незмінний секретар Датського королівського товариства.